ПЛАНУВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ДОМАШНЬОЇ РОБОТИ УЧНІВ В УМОВАХ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ В СТАРШІЙ ШКОЛІ

Одним із найважливіших складників особистісно-орієнтованого навчання є його диференціація, під час здійснення якої саме і враховуються якісні характеристики індивідуальності.

Диференціація ефективна, необхідна, але конкретні її реалізації мають визначатися у відповідності до існуючих вимог та умов навчання. Це повною мірою стосується організації навчання математики у старшій школі.

Диференціація навчання передбачає застосування методів, організаційних форм, спрямованих як на підтягування відстаючих у навчанні, так і на поглиблення знань учнів, що вчаться з випередженням. [2, с. 1].

У педагогічній науці і практиці розрізняють два види диференціації: внутрішню і зовнішню. Часто вживають інші терміни: внутрішня диференціація – рівнева диференціація; зовнішня диференціація – профільна диференціація. Рівнева – диференціація за здібностями та успішністю в навчанні, а профільна – за нахилами та інтересами [5, с. 174].           

Основна мета навчання – навчити кожного учня самостійно здобувати знання, формувати навички, самостійно виконувати практичні завдання. [3, с. 29].

Успішне здійснення диференційованого навчання можливе за умов, коли вчитель:

-      уміє передбачати труднощі, що можуть виникнути в дітей під час засвоєння матеріалу;

-      враховує загальну готовність своїх підопічних до наступної діяльності, тобто рівень сформованих знань, здатність самостійно працювати, ставлення до роботи;

-      використовує в системі диференційовані завдання індивідуального та групового характеру;

-      проводить перспективний аналіз: для чого плануються завдання, чому їх треба використати на цьому етапі уроку, як продовжити роботу на наступних уроках [6, с. 100].

Відповідаючи на запитання «Як задається домашнє завдання?», учителю треба керуватися такими положеннями:

1) домашнє завдання не повинно бути однотипним за змістом.

2) крім матеріалу, що вивчається зараз, необхідно давати завдання також за раніше вивченими темами.

3) домашнє завдання має бути посильним для більшості учнів.

4) учитель повинен також враховувати, як підготовлені до нього учні.

5) даючи певні завдання чи вправи, які потребують кмітливості, вчитель робить необхідні пояснення для розв’язання задач.

Форми диференційованої перевірки домашнього завдання:

1)     Самоперевірка за зразком.

2)     Взаємоперевірка за зразком.

3)     Перевірка консультантами.

4)     Письмова діагностична робота [1].

Зміст домашньої контрольної роботи складається з трьох частин:

А) завдання обов’язкового рівня.

Б) завдання підвищеного рівня.

В) завдання поглибленого рівня. [4].

Домашня контрольна робота допомагає учням скорегувати знання і вміння, дає можливість учувати прогалини, здійснювати самоконтроль.

ЛІТЕРАТУРА

1.     Бевз Г. П. Методика викладання алгебри. – К.: Радянська школа, 1971.

2.     Бутузов И.Т. Дифференцированное обучение – важное дидактическое средство эффективного обучения школьников. – М.: Педагогика, 1978. – 200 с.

3.     Коваль Л.В. Диференціювання домашніх завдань з математики // Початкова школа. - 1991. - № 7. - С28-31.

4.     Омельченко М. Г., Тимошенко І. Ю. Технологія організації домашньої контрольної роботи з математики/Математика в школах України. – 2010. - №32. – С. 7-11.

5.     Савчин М.В. Педагогічна психологія. - К.: Академвидав, 2007. - 424 с.

6.     Фіцула М.М. Педагогіка. – Київ: Академія, 2002. – 528 с.